Скляна піраміда

Скляна піраміда Лувру у дворі Наполеона  служить головним входом до Лувру та є одним із символів Парижа.Через 200 років після Французької революції президент Франсуа Міттеран запропонував проект «Великого Лувру». Міттеран хотів перетворити королівський палац в найбільший музей у світі. Його ідеєю було також продовження історичної осі Парижа - дев'ятикілометрової перспективи, що проходить по Єлисейських полях. Так званий Тріумфальний шлях бере свій початок від кінної статуї Людовика XIV, розташованої біля піраміди Лувру, проходить через Тріумфальну арку й закінчується Великий аркою в сучасному кварталі Парижа Дефанс.
Спочатку проект скляної піраміди був оцінений у пресі доволі критично, проте з часом піраміда стала сприйматися як невіддільний елемент імператорського палацу, надавши ансамблю нотку сучасності. Проект освітлення розробляв американський світлодизайнер Клод Енгл, що встановив галогенні лампи по внутрішньому периметру піраміди. Через 15 років керівництво Лувру замінило колишні лампи на металогалогенні, що мають меншу потужність і більшу світловіддачу. Так, завдяки «холодному» освітленню, піраміда набула сучаснішого вигляду. Дизайнерське рішення Енгла залишилося недоторканим.

• Піраміда складається з 603 ромбоподібних  і 70 трикутних скляних сегментів товщиною 21 мм. 
• Висота піраміди - 21,65 м, довжина сторони основи - 35 м, кут нахилу - 52 °.
• Вага піраміди - близько 180 тонн.
• Прототипом послужила піраміда Хеопса.

Годинник Біг Бен

Годинник Біг Бен на башті Парламенту Об’єднаного Королівства чують на всій планеті. Мікрофони міжнародної радіослужби ВВС передають їх бій раз на годину. Ім’я Біг Бена оточують досить цікаві історії. Офіційною версією є те, що дзвін названий на честь сера Бенджаміна Хола, начальника будівельних робіт. За його значні розміри йому дали кличку Великий Бен. Іншою версією вважається те, що дзвін отримав назву від боксера і силача часів правління королеви Вікторії. Кожні два дні годинниковий механізм проходить ретельну мастило і перевірку, враховується тиск і денна температура. Однак, як і будь-який годинниковий механізм, годинник на Біг Бені іноді поспішають.

Годинник Біг Бен отримали широку популярність як безпосередньо в Англії, так і далеко за межами. А у Лондоні з’явилося ціле безліч «Маленьких Бенов», значно зменшених копій башти Святого Стефана з точними годинами на вершині. Ці вежі являють собою щось середнє між підлоговими годинами віталень і архітектурною спорудою. Їх стали зводити майже у кожного перехрестя. Найбільш знаменитий «Маленький Бен» розташований біля залізничного вокзалу Вікторії, однак, насправді практично в кожному районі Лондона можна легко відшукати «Маленького Бена».

Ейфелева вежа — архітектурна пам'ятка Парижа, розміщена на Марсовому полі, символ сучасної Франції. Вежу названо на честь її конструктора Густава Ейфеля. Сам Ейфель називав її 300-метровою вежею, інша, народна назва —(Залізна леді). Популярний туристичний об'єкт, щорічно приймає понад 6 мільйонів відвідувачів. У 2007 році на вежі побувало 6 893 000 осіб, що на 78 000 відвідувачів більше ніж у 2006, а за її історію з 1889 до 31 грудня 2007 року — 236 445 812 осіб. Вежа стала найвідвідуванішою  і найфотографованішою туристичною пам'яткою світу.

Була зведена як тимчасова споруда та використовувалася як символ і вхідна арка паризької Всесвітньої виставки 1889 року (проходила в палаці Трокадеро з 6 травня до 31 жовтня). Вежу збирались розібрати через деякий час після завершення виставки, але завдяки уже встановленим там радіоантенам це рішення було скасоване.

З початку 20-го століття башта використовується для радіотрансляції. До 1950-х років, набір антенних проводів тягнувся від вершини вежі до будівель на авеню де Сюффрен і Марсовому полі. Ці дроти тягнулися до довгохвильових передавачів у невеликих бункерах, а в 1909 році був побудований постійний підземний радіоцентр біля південного стовпа, що існує і сьогодні.

20 листопада 1913 Паризька обсерваторія використала Ейфелеву вежу як антену, щоб обмінюватися постійним бездротовим сигналом з Військово-морською обсерваторією Сполучених Штатів, яка використовували антену в Арлінгтоні, штат Вірджинія. Ціллю цієї передачі було виміряти різницю довготи між Парижем і Вашингтоном округ Колумбія.

Сьогодні башта використовується як майданчик для ретрансляторів радіо-і телевізійних станцій, а також мобільних операторів.

Центральний парк — Нью-Йорк Сіті парк — оазис, розташований в самому серці Манхеттена. Займає 843 акрів площі (341 га).

Центральний Парк простягається між П'ятою Авеню і Центрально-Західним Парком у східно-західному напрямку й між 110-ю стріт і 59-ю стріт у південно-підвнічному напрямку.

У цьому природному парку розкинулися прогулянкові стежки й штучні озера та ставки, спортивні майданчики й поля. Парк також має пташиний заповідник.

Коли в 1853 Влада Нью-Йорка вирішили землекористування в міському парку, територія була «пустелею» (було тільки невелике поселення рабів-утікачів) між Нью-Йорком і селом Гарлем. У 1857 був оголошений конкурс на концепцію парку. Проект виграв Фредерік Олмстед і Калверт Ваукса називається Грінсворд плану.

Будівництво парку продовжувалося 15 років, працювало над цим проектом 20 тисяч працівників. Великою проблемою було перетворення боліт у об'єкти придатні для парку. Це включало посадку кількох тисяч дерев і перевалку 3 млн кубометрів землі. Парк створений у англійському стилі, має багато великих лук, пагорбів і кілька шляхів для пішоходів. Найголовніша перевага парку — велика кількість дерев (26 тисяч), які майже повністю покривають муніципальні будівлі. Парк привабливий з ландшафтної точки зору для відпочинку і занять спортом. Є ігрові майданчики для дітей. Існує також багато скульптур і Нью-Йоркський зоопарк. З десятків пам'ятників найбільшим і можливо найкрасивішим є пам'ятник короля Владислава Ягелло, авторства Станіслава Островського.

Відповідно до проекту, парк повинен був бути місцем для відпочинку і медитації для нью-йоркців, і це, безумовно, вдалося реалізувати. Протягом довгого часу, парк був також одним із способів соціального експерименту з асиміляції жителів Нью-Йорка з нижчих і вищих соціальних верств. У 1980 була створена організація під назвою " Центральний парк ". Її функція — охорона, ремонт та догляд Центрального парку. У співпраці з владою Нью-Йорка, вони зібрали близько 50 мільйонів доларів США на ремонт парку, дбаючи про видалення графіті. Завдяки їх зусиллям, Центральний парк в наш час- акуратне, чисте місце для відпочинку в Нью-Йорку, який відвідують щороку 20 мільйонів чоловік.

Статуя Свободи — національний пам'ятник США, символ свободи, демократії та справедливості. Це одна з найзнаменитіших скульптур в США та у світі, часто звана «символом Нью-Йорка і США», «символом свободи і демократії», «Леді Свобода». Це подарунок французьких громадян до сторіччя американської революції.
Статуя Свободи стоїть на острові Свободи(до 1956 року острів Бедлоу), приблизно за 3 км на південний захід від південного округу Мангеттен, одного з округів Нью-Йорка.

Богиня свободи тримає факел у правій руці і табличку в лівій. Напис на табличці свідчить  («4 липня 1776»), дата підписання Декларації Незалежності. Одна нога «Свободи» стоїть на розбитих оковах.

У короні статуї розташовано 25 вікон, які символізують земні коштовні камені і небесні промені, що освітлюють світ. Сім променів на короні статуї символізують сім морів і сім континентів, як це вважається у західній географічній традиції. Загальна вага міді, використаної для відливу статуї, — 62 тис. фунтів (31 тонна), а загальна вага її сталевої конструкції — 250 тис. фунтів (125 тонн). Загальна вага цементної підстави — 54 млн. фунтів (27 тис. тонн). Товщина мідного покриття статуї — 3/32 дюйма або 2,37 мм.

Висота від землі до кінчика факела — 93 метри (ця цифра включає підставу і п'єдестал). Висота самої статуї, від верху п'єдесталу до факела — 46 метрів. Відвідувачі проходять 356 сходинок до корони статуї свободи або 192 сходинки до вершини п'єдесталу.

Статуя була збудована з тонких листів міді, які карбувалися в дерев'яних формах. Сформовані листи потім були встановлені на сталевий каркас.

З дня свого відкриття, статуя служила навігаційним орієнтиром і використовувалася як маяк.

Зазвичай статуя відкрита для відвідувачів, як правило, що прибувають на поромі. З корони, в яку можна піднятися по сходах, відкривається великий вид на нью-йоркську гавань. У музеї, розташованому в п'єдесталі (і доступному на ліфті) знаходиться виставка історії статуї.

• 
  

1.  Статуя перемоги, Нью-Йорк, США
2.  Центральний парк в Нью-Йорку, США
3.  Ейфелева вежа, Париж, Франція
4.  Найточніший годинник Біг-Бен, Лондон, Англія
5.  Тріумфальна арка, Париж, Франція
6.  Лувр, Париж, Франція
7. Скляна піраміда Лувра, Париж, Франція
8.  Пізанська вежа, м. Піза, Італія
9.  Кремль (президентська резиденція), Москва, Росія
10.  Червона площа, Москва
11.  Исаакієвський собор, Санкт-Петербург
12.  Мавзолей Тадж-Махал, Агра, Індія
13.  Міський театр у Відні, Австрія
14. Будівля парламенту в Будапешті, Угорщина
15. Єлісейський палац, резиденція президента Франції
16.  Версальський палац (резиденція французьких королів), Париж, Франція
17. Букінгемський палац, резиденція королеви, Лондон, Англія
18.  Білий дім (резиденція президента США), Вашингтон
19.  Пентагон – військове відомство США
20. Будівля парламенту в Лондоні, Англія
21. Єкатерининський палац (Царське село), Санкт-Петербург, Росія
22.  Венеція (місто на воді), Італія
23. Королівський палац, Мадрид, Іспанія
24.  Пуерта де Алькала на центральній площі Мадрида, Іспанія
25. Альгамбра, палац в Гранаді, Іспанія
26.  Кришталевий палац в парку Буен-Ретіро, Іспанія
27. Будівля опери, Сідней, Австралія
28.  Маяк на мисі Фанад, Ірландія
29.  Форт Сохар, північний Оман
30. Заборонене місто, палац китайських імператорів, Пекін
31. Вівтар неба (місце жертвопринесень), Пекін, Китай
32. Єлісейські поля, Париж, Франція
33. Музей Прадо, Мадрид, Іспанія
34.  Емпайр-стейт-білдінг, Нью-Йорк, США
35. Канадська національна вежа (найвища у світі)
36. Будівля конгресу в м. Бразиліа, Бразилія